К.ю.н. Мамчур Віталій Миколайович

МАЙЖЕ НАУКОВЕ ЕСЕ НА ТЕМУ: «ДІАЛОГ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ»

Лише діалог, що вимагає критичного мислення, здатен також і генерувати критичне мислення.

Без діалогу немає спілкування, а без спілкування не може бути справжньої освіти.

Пауло Фрейре «Педагогіка пригноблених»

На сучасному етапі реформування системи освіти в Україні згідно з Болонськими стандартами актуальним є запровадження різноманітних інноваційних педагогічних технологій, які допомагають суттєво підвищити якість освітніх послуг. У зв'язку з цим виникає ряд питань. Серед них, зокрема: в чому специфіка педагогічних інноваційних технологій та що зазначені технології мають забезпечити у навчальному процесі?

У загальних рисах поняття «інновації» можна визначити як щось, що сприймається як нове. Нововведення, або інновації, характерні для будь-якої професійної діяльності людини. Стосовно ж педагогічного процесу, як пише В. О. Сластьонін, інновація означає введення нового в цілі, зміст, методи і форми навчання й виховання, організацію спільної діяльності вчителя й учня або викладача та студента. Чи можна вважати просте, механічне, використання у навчальному процесі сучасних технічних засобів запровадженням інноваційних педагогічних технологій? Як видно з вище наведеного визначення та багатьох подібних визначень, звичайно, що - ні. Це підтверджує й той факт, що перелік інноваційних педагогічних технологій далеко не обмежується використанням у навчальному процесі мережних технологій, TV-технологій та інших технологій, пов'язаних з  візуальним, аудіо-супроводженням. Серед них значна кількість таких, що й взагалі не пов'язуються з «технічним надбанням» науково-технічної революції та подальшого його прогресу, а саме: проблемні лекції, міні-лекції, робота в малих групах, семінари-дискусії, мозкові атаки, кейс-метод, презентації, рольові ігри, дидактичні ігри тощо. Аналіз змісту кожної з цих «методик активізації процесу навчання» дає підстави для висновку, що педагогічні інновації знаходяться перш за все в площині нововведень, які стосуються принципів, на яких будуються відносини «викладач-студент». Невже може бути щось принципово нове у тривіальних навчальних відносинах між викладачем та студентом? Як виявляється, може.

До сих пір у навчальних закладах України домінуючою є, за термінологією Пауло Фрейре, «банківська» модель освіти. «Банківською» така модель освіти називається тому, що вона стає «процесом вкладення, у якому учні є депозитаріями, а вчитель - вкладником». Така модель освіти віддзеркалює суспільство гноблення й відносини між викладачем та студентом вибудовуються, як зазначає Пауло Фрейре, на тому, що: 1) вчитель вчить, а учні вчаться; 2) вчитель знає все, а учні - нічого; 3) вчитель думає, а за учнів думають; 4) вчитель говорить, а учні слухають - покірно; 5) вчитель дисциплінує, а учні підкоряються; 6) вчитель обирає й нав'язує свій вибір, а учні погоджуються; 7) вчитель діє, а учні мають ілюзію, що діють через дії вчителя; 8) вчитель визначає зміст програми, а учні (яких ніхто не питав) пристосовуються до неї; 9) вчитель змішує владу знання з власною професійною владою, яку він (вона) встановлює на противагу свободі учнів; 10) вчитель - Суб'єкт навчального процесу, а учні ж - його прості оБ'ЄКТИ.

Отже, за умов, що склалися, реально інноваційною є будь-яка педагогічна технологія в рамках гуманістичної моделі освіти. Відповідно до такої моделі освіти відносини між викладачем та студентом будуються на партнерстві задля досягнення спільної мети «просвітлення». Партнерство ж неможливо уявити без ДІАЛОГУ як змагання: 1) у якому об'єднані роздуми (не плутати з вербалізмом, базіканням) і дії (не плутати з активізмом) його учасників; 2) який не можна звести до дій однієї особи, що вкладає ідеї в іншу; 3) який не можна звести до простого споживчого обміну ідеями...

 

Семінар-дискусія як метод активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів при вивченні дисципліни «ПРАВОЗНАВСТВО»

Семінарське заняття - вид навчального заняття, що проводиться викладачем як правило у одній академічній групі шляхом обговорення разом зі студентами попередньо визначених питань з метою закріплення та більш глибокого засвоєння ними навчального матеріалу. 
Залежно від форми обговорення виокремлюють такі різновиди семінарських занять (Алексюк А. А.): семінар запитань і відповідей; семінар - розгорнута бесіда; семінар - колективне читання; семінар, що передбачає усні відповіді студентів з подальшим їх обговоренням; семінар-дискусія; семінар, що передбачає обговорення й оцінювання письмових рефератів студентів; семінар-конференція; семінар - теоретична конференція; семінар - розв'язання проблемних завдань; семінар - прес-конференція; семінар - «мозковий штурм».
У навчальному процесі сучасних вищих навчальних закладів України семінарським заняттям відводиться значна частина навчального часу, в тому числі - для навчальних дисциплін, які не є профільними для студентів. Відомо, що, як правило, ставлення студентів до навчальних дисциплін, які не є профільними, є більш «прохолодним» у порівнянні зі ставленням до профільних навчальних дисциплін. Відсутність прямої зацікавленості у вивченні навчальних дисциплін, які не є профільними, зумовлює проблему вибору викладачем такої форми проведення семінару, яка б активізувала навчально-пізнавальну діяльність студентів.
Однією з навчальних дисциплін, які не є профільними для студентів, є «Правознавство». Досвід проведення семінарів з навчальної дисципліни «Правознавство» дає підстави для висновку, що ефективною формою, яка дозволяє підвищити навчально-пізнавальну активність студентів на семінарських заняттях, є дискусія як процес діалогічного спілкування викладача та студентів з актуальних для соціально активних осіб питань, пов'язаних з правознавством. 
Слід зазначити, що мета та завдання цієї дисципліни дає можливість формулювати широке коло актуальних дискусійних питань. Так, основною метою та завданнями дисципліни «Правознавство» є не детальне вивчення, а засвоєння основ держави та права задля того щоб сформувати правову свідомість та правову культуру студентської молоді. Відповідно до мети, завдань дисципліни та в межах будь-якої теми, що передбачається навчальною програмою дисципліни «Правознавство», завжди можна знайти відповідні актуальні питання, наприклад: ставлення студентів до рішення Конституційного суду України стосовно можливості окремих народних депутатів України, які були обрані до складу Верховної Ради України за пропорційною виборчою системою, брати безпосередню участь у формуванні коаліції депутатських фракцій (основи конституційного права України); ставлення студентів до «заробітної плати у конвертах» (основи податкового, трудового права України) тощо.
Більш того, на мій погляд, специфіка мети та завдань навчальної дисципліни «Правознавство» зумовлює недоцільність використання певних, на жаль, «традиційних» форм проведення семінарів. Наприклад, в «сучасних» вищих навчальних закладів України широко використовується семінар запитань і відповідей та відповідні тестові форми контролю «знань» студентів. Проте, в реаліях пострадянської навчальної системи семінар запитань і відповідей та відповідні тестові форми контролю «знань» студентів у більшій мірі спрямовані на контроль на відповідність «стандартам» понятійної бази, а не сприяють формуванню правової свідомості та правової культури студентської молоді. На відміну від такого роду форм проведення семінарських занять семінар-дискусія сприяє формуванню правової свідомості та правової культури студентів, стимулює їх до активної соціальної позиції. Крім того, така форма проведення семінарських занять дає можливість студентам здобувати не тільки нові знання, необхідні в тому числі й для майбутньої професійної діяльності, але й засвоїти культуру дискутування. Позитивним при цьому є й те, що така форма проведення семінарського заняття забезпечує участь у ній кожного студента академічної групи й, відповідно, можливість оцінювання викладачем рівня підготовленості великої групи студентів.